бухацький

Буха́цький:

«злодійський»[ II, 15],[ VI, 144] (від звуконаподібного від вигукового бухнути «важко впасти, вдарити», льв. арґот. «вкрасти») [ОГ]

-- жаргонний, вульгарний [25]

злодійський Ремесла ніякого не вмію, нї поля, нї ролі не маю, до роботи ніхто мене не прийме, тілько одно й лишавсь, що бухацька кумпанїя [ІФ-1902] Бухацькі душі! — скрикнув Стефко пронятий подивом. [ІФ-1905]